Цю сторінку схвалено
тився я, затиснув кулаки і жду. Набирає ведмідь сіна, набирає таки коло мене, а потім обертається та йде на край скирти, а я за ним. Розмахнувся, підіняв передні лапи, а я його за задні — хап! Перехилився ведмедисько і, як колода, полетів униз.
Що далі було — не знаю. Зчинився крик і вереск, мов у самому пеклі. Зчепилися, тягаються, метушаться, мов кип'яток у горшку.
Я впав на коліна, очі підвів на небо, й гаряча та щира молитва понеслася до Господа Бога. А на небі гасли зорі й починався день. Вставали звірі, будилися птахи.
— А що, паничі, — запитав гуцул, розглядачись навколо, — не померли би ви страху, якби на вас прийшла така пригода? Кажіть самі!
