І приснив ся йому другий сон неначе в нагороду за перший.
Приснило ся йому, що сам пан барон Ґавч з цїлим своїм проєктом пішов в дубину, що розписали нові вибори, а краєвий комітет для виборчих розбоїв, переводить їх, як за давних добрих времен.
І снить ся йому, немовто він десь таки у свому рідньому місточку разом з клапшивим Берком звивають ся поміж хрунями. Він з дреглями, а Берко з фляшкою.
Пан Аґапіт кидає ся таки через сон що аж упрів, але його повне лице мило усьміхає ся і цїле сіяє якимось надземским щастєм та благодатию.
Певною вибоїв дорогою котив ся дрантивий візок, запряжений мізерною шкапиною. На возї сидїв жидок фірман і два панки. Оден з них, старший уже, високий, згорблений, з рідкого борідкою, подобав на народного учителя; другий молодий ще, високий і худий, безвусий, з огненим зором, виглядав на семинариста або перебраного ґімназияста. Перед ними лежала звязана пачка книжок, брошур і ґазет, а з ки-
