“ґіт йонтеф”, “ґіт сабаш”, і т. п. То сини Мамони празнують свій звичайний сабаш. Важко шелестять їх шовкові сукнї і жупани. Они неначе говорять за своїх властителїв. Тут наша земля, тут наша Палєстина, тут наша правда і сила і воля.
Такий “май” на галицькій Українї — май відроджуючої сили, май весни…
Перемишль дня 2. VI. 1902.
Жаркий липневий день. При столї заваленім книгами і паперами сидить молодий чоловік і заглубивши ся в книгу числить позициї по позициях. А! перепрашаю. Я забув представити вам мого героя. То пан Роман Кариєрович, початкуючий фінансовий практикант. Кілька місяцїв тому скінчив права, зложив докторат і посьвятив ся державній фінансовости. Він ще дуже молодий, майже безвусий; на голові буйна фантастична чуприна, а в голові? Ах! Господи, а хтож то годен зглубити. Але для письменника нема на сьвітї перепон, нема тайн. Він заглядає всюди і там, де вже око людське не видить, де ухо не чує, там він находить свої перли, котрими опісля ввесь сьвіт удивляє і той сьвіт в восторзї кричить: “Що за ґенїй! що за славний писатель!” А між тим той ґенїй то собі звичайний смертельний чоловік, надїлений лише від Бо-
