пятьнайцять але сорок ґрейцарів — зашуткував на відходне аптикар.
Микола поштигулькав знова до дому.
— Пане фелєбер — замельдував послушно — пан аптикар казали, щобисте купили ту воду на ярмарку і принесли до них то вони вам заплатє сорок нових.
Пан Никифор Зупакевич спохопив ся, що стрілив дурницю та післав Миколу сказати, що він зовсїм не гадає вже купувати мінеральну воду на ярмарку, лишень в аптицї, однак чи не міг би пан аптикар йому дешевше продати, бо він бідний, вислужений вояк, має медаль і т. и.
Микола пошкандибав знова до аптики.
— Пане аптикар, пан фелєбер казали, що не хочуть волочити ся по ярмарках, але можеб пан ту воду дешевше продали, бо наш пан дуже бідний, має “медаль” і т. и.....
— Ой не можу любо, бо тепер вода подорожіла — сказав жартом аптикар.
— А се чому?
— Посуха тай жерела висохли.
Микола почїхав ся в… голову тай пішов зарапортувати те свому панови:
