ся — ага правда осьтут є карточка то собі прочитаєте.
Аптикар прочитав тай каже: “Трийцять два ґрейцари.
Микола заплатив, взяв фляшку тай пішов.
— Пане фелєбер! (Так все що титулував він пана Зупакевича) мельдую послушне, тут є фляшка з водою і коштує трийцять два ґрейцари.
— Що?! крикнув мов опарений пан Зупакевич, трийцять два ґрейцари? І ти хлопе не бояв ся таку суму заплатити? Гониж сейчас, занеси ту воду назад та скажи панови аптикареви, що я таку саму, але що таку саму — десять раз лїпшу за пятнайцять ґрейцарів куплю на ярмарку.
Микола обернув ся на однім обцасї і вийшов.
— Пане аптикар — почав він прийшовши другий раз до аптики — казали пан фелєбер, що та вода за дорога та що вони таку саму платять по пятьнайцять ґрейцарів на ярмарку.
На ті слова аптикар та цїлий його персонал роскотили ся таким сьміхом, що Микола мало не вмлїв з страху.
— Іди скажи панови, що як купить таку воду на ярмарку, то най принесе сюди а я йому поверну не
