Вернувши домів, наготував собі знова перцївки і став лїчити ся по свому.
Однак якось щораз гірше йому ставало аж вкінци навіть перцївка остогидла і він помалу почав мякнути. Ей думав він, а може то і справдї та мінеральна водо що помагає? Щож стрібувати можна! Страчу кілька шісток, але буду богатший досьвідом.
І він закликав свого кривого Миколу.
— Слухайно Миколо, іди до аптики і принеси менї мінеральної води, але вперед запитай ся що коштує. Тут маєш написане на картцї, щобись не забув як називає ся. А скажи аптикареви, щоб не числив дуже дорого, бо я бідний, вислужений вояк, маю медаль за хоробрість, кілька похвальних сьвідоцтв і т. и. ну і ще що там будеш знав то скажи!
Кривий Микола спокійно вислухав сеї звичайної промови свого пана та його перехвалок, які по правдї сказати були простою брехнею, бо пан Никифор Зупакевич анї сьвідоцтв анї медаля не посїдав, але за те мав уже таку натуру, ще куди не ступив то збрехав…
Микола вже був навик до такої бесїди, тому не сказав анї слова, тільки поштигулькав до аптики.
— Пане аптикар — почав Микола кланяючи ся низенько — просили пан фелєбер, щобисьте сказали, почому та “маринальна вода” ци як там се лихо зве
