Сторінка:Мстислав Рус. Причта про Садівника (Скрентон, 1914).pdf/72

Цю сторінку схвалено

ха на відвагу, почім зачала ся досить оживлена розмова.

В ту пору двері незамітно відчинили ся і до пана Шимона підійшла доста гарна та чепурна бльондинка. То була, як нам сейчас пан Шимон представив, його дочка Бордунця. Панна Бордунця стала сейчас збирати з гори свого батенька, що нас тримає в своїй темній канцелярії, коли повинен був запросити відразу до сальону. Старий звиняв ся, що хотїв нас почастувати “контушуфкою” свого виробу та панна Бордунця не слухала того і попросила нас, щоб ми перейшли з нею до сальону. Ми перейшли до сальону ще через якийсь темний покоїк та опинили ся серед пишно уладженої кімнати. Нїхто-б був не сподївав ся, щоб в тім спорохнїлім старім дімку крило ся таке чудо. Стїни були вибиті цьвітистими килимами, підлога воскована, канапки, фотелї, зеркала і образи на стїнах — усе те вражало очи шиком і естетичним смаком. Глянувши на них знати було сейчас, що добирала їх арститична душа. Я стояв неначе оголомшений, панна Бордунця виросла в моїх очах на цїлий сяжень. Ото, гадаю собі, мати таку мудру і образовану жінку. Гей! гей! половину свого житя віддав би за теє. Між тим пан Шимон звинивши ся перед дочкою і мною забрав татуня та пішов оглядати з ними якогось там бичка, котрий вже де-