кепська річ, от все таки чоловіка інакше поважають, але як згадаю свати, то зараз таки менї волося з страху дубом встає. Гей! коб то найшла ся де така відважна панночка, яка-б до мене сама в свати приїхала. З вітвертими руками приняв би єї, та щож, коли ще як сьвіт сьвітом такого не бувало тай не буде. Осьтак роздумуючи, попав я вкінци в нїму резиґнацию і терпеливо став вижидати дальших подїй.
От і сейчас в недїлю казали татуньо заложити пару шпаків до брички, менї казали вбрати ся в те шлюсрокове убраня, що то менї його справили ще як тїтка Лєвкадия мали вийти заміж за касиєра з повітового видїлу, який однак на своє щастє а на тїтки нещастє щось на тиждень перед самими слюбом забрав видїлову касу та драпнув до Америки. Тїтка вправдї заводили щось цїлий місяць з жалю, але я аж підскакував з радости, що таким коштом дійшов до шлюсрокового убраня та мав у чім між людьми показати ся.
Отже я зодягнув ся в те памяткове убранє, взяв білу краватку ґлясе рукавички а навіть потягнув десь у тїтки Лєвкадиї якоїсь перфумериї та був вже готовий на все. Мамуня казали, що виглядаю як грабчук а тїтка Лєвкадия лиш заєдно наказували: “Держи ся відважно Февронцю та уважай на кожне слово, щобись якого “бомка” не стрілив.” Я на все потакував, але вже тотї науки були менї вже надоїли і тому я аж утї-
