на сьвіт дивити ся більше реально та виробляє собі яснїйші і більші правдиві погляди. Редактор зачинає видїти в нїм талант, тріпає його приязно по плечи та називає протекционально своїм… термінатором. — Се перша ранґа авансу.
Любимець муз, осьмілений своїм щастям, набирає щораз лїпшої вправи, ним зачинають інтересувати ся, а благодарний пан редактор-самодержавець іменує його своїм сотрудников, чи співредактором. — Се друга ранґа авансу.
Тепер він стає правдивим лїтератом. Цїлий висихає мов тріска, а лице набирає краски старої підошви з чобота, очи впадають в голову, а голова вкриває ся густими кудрями ректе патлами, перед котрими в кут американські пралїси. Минає кілька лїт а властитель патлїв або умирає на сухоти, або ще гірше — авансує до третої ранґи, себто сам стає редактором. А житє редактора аж надто добре всїм звісне. Половину житя перебуде в темній норі, “сице рекомій” редакції, половину пересидить в “Івановій хатї” тай навіть не стямить ся, як люба кума “костомаха” забере його з собою.
Любі читачі і милі читачки! Чотири роки минуло, як я став тягнути тяжкий лїтерацький плуг. Чотири роки писав я ріжного рода і змісту поетичні і прозаічні твори. Чотири роки заповняв я ними печі всяких
