страцуґом до намісника і там впавши на колїна зі слезами в очах просили о охорону.
Депутацію приймили в столици оваційно, а сам намісник запоручив їм мир і благоволенє.
Слїдуючого дня вернули чесні депутати во свояси, а найблисший ґарнїзон дістав припорученє відкомендерувати батальон війська, який мав покорити збунтовану Гуцулїю.
Тогож таки дня прибуло військо до місточка і заночувало в місцевій школї, яку з причини гайдамацького бунту розпустили. На слїдуючий день була назначена облава.
Був се прегарний маєвий ранок. Сонце підняло ся було вже в три хлопа і припікало на добре сьвяту земленьку, коли з воріт славетного місточка Скосова двигнула ся процесія.
Поперед ішов батальон війська з комендантом на чолї, за ними їхав староста, повітовий маршалок і ветеринар, а для більшої обезпеки мали 20 жандармів.
За ними ішло ще кількох цїкавих цивілїв, а з самого вже заду тягнули два міські полїцаї з пивом і горівкою, для наших геройських синів Марса.
Похід доходив вже до лїса як нараз, якби на потвердженє всего того, що ми тут оповіли, роздав ся проникливий клич боєвої сурми, а по нїм загув цїлий лїс якимись нелюдськими криками.
