наш патріот на дринду та приказав гонити що сил стане в сторону місточка Мирова.
Було се вже таки з полудня, як наші подорожні опинили ся на мирівськім гостинци. Щоб скорше станути на місци, присїв ся пан Нарашевич до фірмана та почав помагати йому в трудній задачі спонуканя худобокої шкапи до скоршої їзди. На хребет нещасної худобини опадало з одної сторони здорове пужало жида фірмана, з другої фамілїйний парасоль пана Нарашевича. Від дружних ударів по сухих ребрах ішов лоскіт, який дуже часто можна чути на прачкарни, коли дві баби стануть до такту клепати шматє праниками.
Шканпка з великого з'усиля витягнула голову вперед, висолопила на пів метра язик та робила такі чортівські кроки, що незадовго показали ся на обрію пообдирані та позападані “мури” місточка Мирова.
Пан Нарашевич обтер рісний піт з чола, та вже готовив ся з радости вступити до придорожної коршми, як нараз нова перешкода повздержала передвчасний вибух радости. Місточко було вправдї близенько, однак щоб до нього дістати ся, треба було їхати ще найменче півтора милї навкруги тому, що між місточком а гостинцем плила досить велика ріка, яка в кількох довільних викрутасах окружала місточко та лучила
