Одного часу покликали мого товариша на війскові вправи. Я тодї не мав якось помешканя а він каже до мене: От заки винайдеш яке помешканє переведи ся за той час до мене — і ти будеш мав вигоду і я буду безпечнїйший за лахи. І я таки так зробив. Перевів ся по відїздї товариша до його помешканя та почав уживати всїх приємностей сьвіжого воздуха. Відчинив вікно на сїножать а сам лїг на софку тай читаю. Аж тут чую, так хтось гарно сьпіває, таким мягеньким жіночим голосом, що мене аж за серце вхопило. Встаю на пальцях і дивлю ся через вікно що виходить на сусїдний дім а там у вікнї насупроти оперла ся на підвіконник гарна як мрія бльондиночка тай висьпівує вам трелї як соловейко. Ов гадаю собі, то мій товариш не дармо вже четвертий рік на однім місци мешкає.
Щойно тепер нагадав я собі що він менї раз розказував про те, що мешкає з ним в сусїдстві вдова з донькою. То певно она, та донечка так висьпівує…
Ну гадаю, чекай паничу, тепер вже таки я тобі зроблю конкуренцию. Я привіз до порядку мою ґардеробу, відчинив з легка друге вікно, станув у нїм та кланяючи ся з ґрацією сказав: Добридень.
Панночка спаленїла, подала ся троха назад і щось гейби кивнула головкою. Заохочений єї несьмілости почав я дальше правити комплїменти:
— Алеж то панї сьпівають гарно, як соловейко.
