ся. Робота лежить а ви дрімаєте та відтак виправляєте бреварнї.
Наш Роман потупив низько голову, в покорі вислухав наук шефа і забрав ся знова до роботи.
Сонце палить дальше невиносимо, мухи бренять і допікають до живого, но він на те вже не зважає і потонувши в своїй книзї, числить позициї по позициях і лиш від часу до часу уста його безмисльно шепчуть: “Га сон — мара, сон — мара і хтоби то був сподївав ся, що менї такі дурницї коли приснять ся.”
Перемишль д. 21 ІІ. 1902.
Мій товариш Шикульский був хлопець хоч до рани приложи. Веселий, жертібливий, гарний і високий як тополя, був любимцем всїх товаришів, а вже панни то просто гинули за ним. Бувало як убере ся в обтислий державний мундур то так виглядає як здеградований офіцир. Вийде на улицю а панночок і жидівочок уже цїла ґерелиця коло нього. Він до хати а вони перед вікнами променаду роблять.
А мешкав мій товариш у якогось старого емерита, який тримав єго більше для приємности, як для зиску. Мій товариш мав гарний покоїк з двома вікнами. Одно виходило на чудову сїножать з річкою а друге на стїну сусїдного дому.
