до возьного. Бож де лиш він приїхав, то всюди винаходив в касах якісь непорядки і остро карав винних. Не минуло і його давного шефа. От власне шконтрує в його канцеляриї, а бувший шеф стоїть перед ним скорчений в три погибели. Анї слїду гордости на його чолї, анї знаку недбалости в руках, усе те десь раптом подїло ся з приїздом мінїстра. Но от, пан мінїстер нахмурив ся і зморшив чоло, бо в книгах показали ся многі неточности.
— Що то у вас за порядки? — спитав він грізно, а голос його мов той грім тряс ся.
Давний шеф скорчив ся ще більше і покірно відповів:
— Даруйте ексцелєнциє, но у мене все в порядку.
— Що-о! в порядку?! — крикнув пан мінїстер. До кого ви говорите? Та я вас сейчас прикажу в арешт посадити. Ви то розумієте?
Тут для доданя своїм словам більшого значіня, гримнув з цїлої сили кулаком в стіл і… і рука попала на старе зломане перо, а наш Роман проснув ся…
Перед ним стояв переляканий і злосний шеф і кричав з цїлої сили:
— А що ви добродїю в горячцї чи що? Ви або заховуйте ся тут прилично, або ідїть до парляменту, або до шинку, або на Кульпарків і там кричіть собі кілько хочете. Ви би уважали хто крім вас в бюрі находить
