там мали читальники зібрати ся. Старший панок зіскочив з візка та ввійшов у коршму.
— Не було тут єще читальників?
— Читальників?… Суре, вус гайст дус “читальники”?
— Ну, не знаєш? Таж то ті хлопи, що тут все пють!
— Ага! ага! — повідає арендар — ще не було, але ось що тільки їх не видно. Вони тут що недїлї пють аж до рана.
— А де тут читальня? — спитав немило вражений тим панок.
— Читальня!… Суре вус гайст дус а “читальня”?
— Читальня, прошу пана, — відповіла Сура — читальня то є в кривого Войтка.
— А далеко звідси?
— Зараз я панови дам свого Кнобля, то він запровадить.
Панок вийшов і сїв на візок.
— Ну, знаєте, хлопня хоче нам зробити несподїванку і зібрала ся певно в читальни, — сказав він до товариша.
Той нїчого не відповідав.
З коршми вийшов маленький Кнобель і закомендерував: “Вйо за мною!”
Візок рушив і покотив ся на другий кінець села.