Цю сторінку схвалено
Я покохав свої поези
свої сріблянії пісні
безумно знойні еротези
і привиди в блакитнім сні.
Я не схилю з шляху ні разу
і на юрбу не подивлюсь
я повний смілого екстазу
я смерти й бога не боюсь.
Коли ж настане час свавільний
і рухне ґрунт де я стою
тоді піду незримий вільний
і свою музу розіб'ю.
А зараз ваш я еротези
гарячі перса в знойнім сні
я покохав свої поези
свої сріблянії пісні.
11 — V. 915. Владівосток.
ПОЕЗА ЕКСТАЗУ