Цю сторінку схвалено
Чужого моря хвилі сині
і струмкість падаючих скель
застигли в серці моїм нині
край мармурових стель
невже чужий цей рідний вітер
і сопок сірих смілий ряд?
мені не сниться й досі Дніпр
і не приваблює назад
я не згорів в кущі біблейнім
хоч день і ніч горів горів
і в пелюстку душі лілейнім
я свою силу схоронив
край мармурових білих стель
не положив свій світ і нині
що ж вам сказати хвилі сині
що край застиглих скель?
3 — IV. 915. Владівосток.
МОРЕ ЧУЖЕ