Сторінка:Михайль Семенко. Повна збірка творів. Том 1. Арії трьох П'єро, кн. 1-4. 1929.pdf/144

Чи бачив хто, як сліпнуть думи
і серце розпадається, надвоє розколене?
І коли вирішується воно зі стуми —
це ж жах, коли побачить, що воно —

оголене.

Чи чув хто, як мріють роси

про життя вічне, ринком, як червоніє схід?
Над гамором безшумлять крилаті

альбатроси

і над душею — привиди страхіть.

Заспокоєю електрика —
так ясно забутись, довірившись

електричному богові.

Більше галасів, стуку, більше гаму, дзвону,

крику —

дайте людей сюди, дайте реву, стогону,

реготу, дайте ворога!..

28 — II. 917. Владівосток.

АЛЬБАТРОСИ