Цю сторінку схвалено
Мене ніхто не пестив, казала в останнє
побачення
Все повернулося знову і ще ніщо не
страчено —
М'які поцілунки душу, душу стиснули
і міцнішали обійми рук.
Чому ж, чому в мені пасма виснули,
чому не виказав мук?
Так праглось щирости і плакало зневір'я,
заховане у серця глибині.
Коли ж, коли я в тебе повірю?
Ні, ти привид, привид у сні!
12 — II. 917. Владівосток.
М'ЯКІ ПОЦІЛУНКИ