Сторінка:Михайль Семенко. Повна збірка творів. Том 1. Арії трьох П'єро, кн. 1-4. 1929.pdf/136

Червяк зневір'я гризе і душить.
Минули дні коли я вірив.
Може цей демон мене задушить
може мене розважить Сускегана чи

Ґвадальквівір.

Ішов назустріч молодому життю.
Прощайте, прощайте щирости дні.
Коли захочу — востаннє заблищу
і звук моїх поез ущухне в далині.

Смуток. Не розважить ніхто.
А день такий теплий, день так привітно

всміхається.

Вона сьогодні у веснянім пальто

і в вітринах їй фігура її подобається.

Згас світ і сонце плям не зоставило.
І я стою, і я зникаю, невідзначений.
Прощайте, прощай усе, що мене раділо й

бавило —

ах, дуже слабий твій голос: — До побачення…

21 — II. 917. Владівосток.

ДО ПОБАЧЕННЯ