Цю сторінку схвалено
нула Славкови кишонковий годинник, який справила йому в дарунку.
— Говориш до мене як до дитини! — загомонїв Славко, вихопив годинник і розтріскав до землї.
Бабуха з блудними, розбільними очима, тиха варіятка, витягнула костисті руки і проскиглила:
— О-о-го! Розлетїли ся ясні години! Розходять ся люди — лишає ся дим — сьвітло погасне — потім прийде стара казка, а потім ніч…
