Цю сторінку схвалено
лїтичного житя „непотурчених“ борців-робітників палаючих несколибимою любовію до своєї віри і народности на засьнїтившій ся ниві славної батьківщини! Сьпівалось вправдї про минувшу волю але бажалось і тепер свободи-волї, тільки не „безграничної“ а християньскої, братньої, щоб дати змогу розвиватись в супокою в своїх границях економічному, полїтичному та лїтературному житю, дати полекшу забутому, згордженому народови „обідраної“ Руси-України.
Задля того як до минувшого так і до сучасного сьвіта могли україньскі кобзарі приноровити свої думи та їх закінчувати:
„Вислухай Боже у просьбах щирих,
У нещасних молитвах
Нас бідних невольників.“ (Мар. Богусл.)
КОНЕЦЬ.
——————
[Сеся розвідка — то частинний передрук з „Учителя“ р. 1893.]
