ЕПІЧНІ ПОЕЗІЇ
З хрустом огонь пожирає дрова́, в грубці гуде і гогоче. Давність в уяві моїй ожива, знову стає перед очі. Тихі картини дитинства мого, любі, далекі, ласкаві!.. Вечір. Хатина. Солома. Огонь. Мама. Й казки кучеряві. Бачу: лісок… джерело, як сльоза, промені падають скісно, в зайцевій хатці коза-дереза ніжками тупає грізно. Ось до хатини прийшли і пішли вовк, і ведмідь, і лисиця — страшно усім! Тільки жало бджоли злої кози не боїться.
