КРИВЕ ДЕРЕВО
У полі дерево криве
додолу хилить віти.
Негода листя з нього рве
і геть жене по світу.
Проходить сонце понад ним,
холодне й непривітне,
і линуть хмари, ніби дим,
та птаство перелітне.
Навколо сніг і мерзлота.
Ні голосу. Ні звуку.
Лиш ліс верхів'ями хита,
мов простягає руки.
„До нас! — здається, він зове, —
„У нашу дружню гущу!“
І чує дерево криве
ту мову віт зовущу.
