Цю сторінку схвалено
СОКРАТ
Старий Сократ, засуджений до страти,
останній день сміявся, мислив, жив.
Уже над ним дамоклів меч висів,
востаннє бачив сонце він крізь грати.
Але то байка — з сумом помирати,
з життям прощаться криком лебедів.
Співця мудрець покликати звелів,
щоб спів якийсь від нього перейняти.
Казали всі: „Зухвальство то пусте!
Вже хвилі Стікса ждуть тебе холодні“
Але філософ відповів на те:
„Коли ж я це зроблю, як не сьогодні?“
Поете! Як мудрець, зумій і ти
до смерті в серці мужність пронести!
1940 р.
