полоскотав йому чорнявим усом.
Устала й мати з полу і невістку
поцілувала тричі в губи щиро.
Потім всі вийшли з хати на подвір'я.
Петро зручніше вимостив на возі
пахуче сіно, ліжником накрите,
і Ларивон узяв у руки віжки.
Рвонули коні. Віз заторохтів.
Пісок посипався. Десь спід воріт
собака вискочив, погнався прудко,
але відстав і змовкнув ніяково.
А віз уже сховався за горою,
дорогою до станції котився.
Лиш на подвір'ї ще стоїть свекруха
і дивиться, як сонечко заходить
за темний гай, що обрій покриває.
Біля воріт шумить стара тополя,
немов до жінки промовляє стиха.
Та раптом ластівка шугнула близько,
щось прокричала, ніби засміялась,
і зникла у безодні голубій.
Старенька, сива мати повернулась
і тихо побрела собі до хати.
Біля воріт шумить стара тополя.
15⁄1 — 41 р.
