Чи не краще нам почути,
як із лиха Ясь сміється?
Чи не краще нам побачить,
як горює пан пихатий,
як сміються, а не плачуть
люди, вийшовши із хати?
Не було такого зроду,
тільки вірилось, що буде:
не жалівся більше одуд,
і раділи вперше люди.
Ліс стояв у позолоті,
опадало листя в'яле.
На дорозі, у болоті,
розпластався „ожел бяли“.
Мчали танки, бігли коні,
чулась пісня ізза Збруча,
прапори цвіли червоні, —
сила йшла грізна й співуча.
Люд вітався із бійцями,
сонце сяло у блакиті,
а вгорі, між прапорами,
найясніше сонце в світі —
