От розвага знаменита!
Скільки радості і сміху!
Має й панна гордовита
в цій нагоді добру втіху.
Хто сюдою, хто тудою —
вмить по лісу розлетілись
і, немов за дичиною,
полювати заходились.
Ясь тікав, і сорочина
між кущами червоніла,
від соснини до соснини,
ніби вогник, миготіла.
Та хіба втечеш од лиха,
як воно летить на конях?
Ясь знесилів… важко диха…
глянув — поруч графська доня.
Кінь хропе в обличчя, грива
розвівається вихрами.
А вона ж така вродлива,
що не вимовить словами.
Ясь отак стоїть із глеком
і тікати вже не хоче.
