що противно, наша земля далеко менча від сонця і ходить навколо него, як і инчі подібні йій землі-планети, що нам видають ся зорями. Копернік присвятив свою книгу папі і вмер того самого року, як вона була надрукована. Коли-ж після єго смерти инчі вчені католики почали говорити подібні думки, то папський церковний уряд йіх палив, замикав у тюрми і силував відрікати ся йіх. (Росказують, що коли старого італіянського вченого Галилея так присилувано відречи ся думки, що земля ходить навкруг сонця, то він, сповнивши сей обряд перед попами-судиями своіми, все таки промовив: „еге-ж! а все таки ходить!“) Але в протестантських краінах ученим було вільніще, і тут вони незабаром посунули далі Копернікову науку, аж нарешті учений Англічаним Нютон (1642–1727) вирахував і величину сонця, землі й инчих планет, і довжину часу, за який вони обходять навкруги сонця.
Так покладено початок новоі науки про світ, відмінноі і від християнськоі і від староі грецькоі. Копернік і Нютон склали науку про сонце та зорі (астрономію), побіч неі зростала й наука про сили світові (фізика), а далі й наука про склад матерій світових (химія) Подорожі по землі вбільшили науку про камінє, землі і металі (мінеральоґія), про рослини (ботаніка), про звірі (зоольоґія), про тіло людей (антропольоґія), про житє
