Азіі аж до Індіі та Китаю, до краін, де була своя, давна просвіта, і по східній Европі аж до північних руських краін тай поописували всі краіни і переймили там богато тамошніх вигадів, як напр. порох від Китайців. Ті вигади почали від Арабів переходити і до Европейців, а пізніще то й европейські купці почали йіздити по магометанських землях, а потім і далі аж до Індіі та Китая сухими дорогами і морем і взнавати там усякі нові річи та писати про них книги.
Подорожі по морю стали лекші, коли в Італіі дізнали ся, мабуть слідом за Арабами, що маґнесова паличка все навертає сама з себе одним кінцем на північ, а другим на південь. Від тоді почали виробляти осібні стрілки з маґнесового заліза і ті стрілки брали з собою моряки і вони помагали йім в усяку погоду пізнавати, в яку сторону пливе йіх корабель. Доти лише по сонцю та по зорям можна було догадувати ся про се. Тепер с такою маґнесовою стрілкою та з дзиґарем, що показував час, стало лекше слідити за тим, куди пливе корабель і кілько дороги пропливає, — то Европейці зважили ся пливати не по самому Середземному морю, але й по океану, що лежить на захід від Европи і помалу надумали ся перейіхати шо нім до Індіі, відки купці привозили дорогі річи. Задля того Портуґальці почали обйіздити береги Африки, аж поки
