гометанські, особливо на Палестину, аби від воювати у магометан Єрусалим. То були хрестові війни, названі так через те, що християнські вояки, котрі йшли против магометанців, нашивали собі хрести на одежу. Єрусалим нарешті таки лишив ся в руках магометанців, — але-ж і християне західньоі Европи познакомили ся з магометанцями і взяли від них богато арабськоі науки та вигадів, — так напр. порох, горілку й инчі спіритуси, ліки й таке инче, що й доси звуть ся иноді й у нас арабськими словами (напр. алкооль — горілчаний або виновий спіритус). Пізніще у західній Европі почали перекладати старі грецькі книги на латинську мову з арабських перекладів, а в східній Европі, де ще було грецьке християнське царство, почали пильніще читати до-християнські грецькі книги. Так і в Европі світська наука почала помалу оживати, хоть займали ся нею спершу самі попи та монахи, — звісно, дуже невеличке число. Память про те, як прислужили ся для науки Араби, і доси вдержує ся в тім, що деякі науки й у нас доси звуть ся арабськими словами, як напр. наука про вищі рахунки — алґебра, або наука про склад усяких річей (матерій) — химія, то є по арабськи єгипетська наука.
Араби й инчі народи, що від них узяли магометанську віру, як напр. Перси, ще тим прислужили ся для вигадів і науки, що ходили, то яко вояки, то яко купці, мало не по всій
