невірних і не доторкайте ся до нечистого“. В євангеліях Ісус, посилаючи дванадцять апостолів проповідати свою віру, говорить йім таке: „коли вас хто не прийме і не слухатиме вас, то виходючи відти, обтрясіть порох із ніг ваших у свідоцтво на них. Правду кажу вам: радісніще буде Содомі й Гоморрі в день суду, ніж тому містови“ (Євангеліє Марка, гол. 6, ст. 11). Содома і Гоморра були міста в Палестині, про котрі в старих книгах росказано, й гидкі гріхи. Тепер, по словам євангельським що бог спалив йіх огнем за великі виходило, що не приймати віри християнськоі ще більший гріх, котрий ще більше буде покараний.
Та инакше християне й не могли думати, будучи певними, що віра найголовніща річ на світі і що йіх віра просто йде від бога, а всі незгоди з нею від діявола. Спершу, поки християне були слабі, то самі терпіли за віру і ждали, що невірних покарає бог. А коли вони стали дужчими, коли й римські цісарі стали християнами, то незабаром християнські учителі почали казати, що й світське начальство повинно карати не-християн та примушувати йіх, аби приступали до церкви християнськоі. С часом серед самих християн вийшли незгоди в думках про віру, про церковні порядки та обряди, то і всіх тих, що не згоджували ся с пануючими серед епіскопів думками, почали
