Сторінка:Михайло Драгоманов. Рай і поступ. 1899.pdf/53

Галатів; инчі ледви писав сам апостол Павло, бо в них лучають ся инакші думки ніж у перших чотирьох). В тих перших чотирьох листах ми бачимо, що́ думав апостол Павло та єго ученики перед 69 р. по Р. Хр., коли приймають, що апостол Павло, був замучений у Римі. Апостол Павло часто говорить про воскресеніє мертвих і про царство боже. Він думав так як фарисеі, то є ті Жиди, що вірили в воскресеніє мертвих. (В Діях апостольских, гол. 23, ст. 6–9, апостол Павло говорить навіть перед Жидами: „я фарисей, син фарисея, — за віру в воскресеніє мертвих мене судять,“ — і фарисеі боронили єго). Апостол Павло лише додає до сеі фарисейськоі віри таку, що Ісус, „син Давидів по тілу, син божий по духу, вмер за гріхи наші, але бог воскресив єго,“ і тим дав знак, що і всі мертві „воскреснуть нетлінні, а живі стануть нетлінними“. Апостол Павло навчав далі, що се стане ся, коли Христос знов прийде на землю і „буде царствувати, поки не покладе під ноги своі всіх ворогів, — послідний же ворог знищить ся смерть, а потім буде конець, коли Христос передасть царство богови й вітцеви, коли перемінить усякий уряд і всяку власть і силу“. (Дивіть ся у першім Листі до Коринтян, гол. 15, стихи 42, 51, 52, 23–28). Побіч сего апостол Павло навчав, що „буде день гніву і суду праведного від бога, котрий