царство, то і мертві Жиди встануть, праведні на вічну славу, а неправедні на вічний сором. (Перше ся думка висказана була в книзі пророка Данила, гол. 12. ст. 1). По малу і виписане місце з книги пророка Езекііла стали товмачити так само, і богато Жидів почали ждати, що коли прийде Мессія, то буде й воскресеніє мертвих. Так вірували ті с письменних Жидів, що йіх звали фарисеями, то є осібними, бо вони хотіли визначати ся від усіх людей, остро виконуючи обряди й приписи церковні, тим часом як инчі, котрих звали садукеями (від імени Садоків, поважноі попівськоі родини), і котрих було богато власне серед жидівських попів, уважали віру в воскресеніє мертвих та в безсмертну душу, за новину, котроі не знав ані старий закон, ані старші пророки (книгу пророка Данила Жиди не клали межи пророцькі книги). Такі незгоди настали межи садукеями і фарисеями власне перед появою Ісуса й віри християнськоі, котра взяла від фарисеів думку про воскресеніє мертвих.
Коли порівнати виложені вище думки жидівських пророків про будуще жидівське райське царство с персидськими думками про будущий рай, то видно в них і подобенства і відміни. Про подобенства нема що богато говорити, бо йіх видно ясно. А з відмін ми вкажемо на на головну: в персидських оповіданях натискає ся більше на житє всего мира, людського
