кий, що єго царство настане після него і буде вічне. Потому християне повернули се місце книги пророка Данила на Ісуса Христа.
Ще треба завважати, що коли скінчило ся і те жидівське царство, що були обновили Маккавеі, то Жиди стали ждати будущого царства за приводом особи, котру почали звати Царь Мессія, або по грецьки Христос, то є по нашому Помазаний. Се слово вживає ся і в жидівській бібліі, але там воно прикладає ся до всякого жидівського царя, або первосвященника (Самуіл, книга I, гол. 2, стих 10; Псалом 2, ст. 2.) і раз навіть до чужого персидського царя Кира (Ісаіі, гол. 45, ст. 1), бо в Жидів був звичай виливати на голову трохи оливи тому, кого клали найстаршим.
Коли скінчило ся жидівське царство під римською державою, то Жиди почали звати будуще райське царство, котрого вони ждали, царством Мессіі, Христа. Так се слово в новім розуміню перейшло в пізніщі, після-біблійні книги жидівські тай християнські, і в звичайній жидівській мові в часи римського панованя над Жидами, слова: царство Боже, царство сина Давидового, і царство Мессіі або Христа, значили то само.
Нарешті треба тут згадати ще про одно місце с пророцьких книг. Се місце перше не мало нічого спільного з вірою в будуще райське царство Мессіі, але потім Жиди і христи-
