двох богів — Ормузда, світлого й доброго бога, та Арімана, темного й злого бога. Ормузд буцімто сотворив усе добре для людей: світло й тепло (сонце, місяць, зорі, день, огонь), воду чисту, землю рівну, всякі користні людям звірі (вола, собаку і так далі) та рослини, — а Аріман сотворив темряву, холод, ніч, слабости, смерть, гадюки, оси, тернє і так далі. От тепер на світі боре ся сотворінє Ормузда та Арімана, тай самі вони борють ся. (І в нашім народі росказує ся подібне, напримір: як бог і Сатанаіл у купі землю творили та як Сатанаіл хотів обдурити бога, і з того вийшли гори; як бог сотворив чоловіка, а Сатанаіл єго попсував, і таке инче. Ті оповіданя зайшли до нас від Персів і, звісно, по дорозі значно змінили ся). Певно, с початку Перси думали, що обидва боги рівні силами, але потому вони почали вірити, що Ормузд таки дужчий і тілько до часу попускає Аріманови, а нарешті побідить єго, і тоді на світі буде саме добро.
У святих персидських книгах написано, що Ормузд, як сотворив світ, то пристав поділити ся з Аріманом добою девять тисяч років. Аріман попсував світ, сотворивши все зле, але під конець 9000 років стратить усю свою силу і буде або вбитий, спалений, або, як каже одна книга, покорить ся Ормуздови і стане сам першим єго слугою. Але й перед тим
