попи, росказували, що перше на землі царювали боги і був мир, а потому боги покинули землю і стали на ній царювати півбоги, а далі вже люде, та ще набожні, а нарешті вже почало ся царство людське, грішне. Індійські-ж попи придумали собі такий погляд, що увесь світ, сотворений найстаршим богом, або випливаючий з него, переходить через чотири доби, с котрих кожда тягне ся величезне число наших років; що с кождою добою світ стає дальший від бога тай гірший і після четвертоі доби руйнує ся увесь, а потому знов починає ся новий ряд діб, а потому знов, і так далі. Індійські попи казали, що ми тепер живемо в одну с таких четвертих, грішних діб.
Греки, а за ними Римляне, котрі взяли від Греків просвіту, придумали собі подібні доби та прирівнали іх до чотирьох металів: золота, срібла, міди й заліза. До того вчені Греки й Римляне мали думки, подібні до індійських про те, що світ сей мусить колись увесь зруйнувати ся і замінити ся инчим. Найбільше думали, що світ сей згорить. Думки про старі доби або віки виложив славний грецький кобзар Гезіод, що кажуть, жив перед 850 роками до Христа, а за ним римський віршар (поет) Овідій, що жив у часи Христа. Ось як оповідає Овідій:
„Перший вік був золотий, тоді люде, без усякого силуваня, по своій волі і без прав, у-
