До того московські воєводи хотіли правити на Україні, як у себе, не вважали на вольності козацькі, а царь боявсь, щоб Україна знов не одійшла до поляків. Та й польскі пани збивали московських воєвод і бояр, обіцяючи, що як вмре тодішний король, то виберуть королем царя московського, — то тоді усе рівно Україна буде ёго. Далі так порішили з Україною, щоб поділити її між Польшою, та Московським царством, — щоб Польші доставався правий бік Дніпра, а Москві лівий та на кілька років Київ.
Поки так сперечались та різались українці та поляки і москалі, то звісно, татарам було добре умішуватись у ці сварки та забірати полон з усіх. А як польскі пани та московський царь поділили Україну, то правобічний гетьман Дорошенко, той, що про ёго в пісні співається: »веде своє військо хорошенько«, піддавсь туркам, тілько щоб знову зібрати до купи усю Україну. Сам султан в 1672 р. з великим військом прийшов на Україну, забрав собі Подольску землю. Остаток правобічної України, те що тепер київська губернія, польский уряд признав за Дорошенковими козаками, а вони мусили буть підданими султана. Стало теперь три гетьмани козацьких: підданий московський Самойлович на лівім боці Дніпра, та двоє на правім боці: підданий польский Ханенко і підданий турецький Дорошенко. Поки вони сперечались між собою, татаре та турки грабували Україну, а далі хоть Ханенко і Дорошенко зложили з себе геть-
