Що в нашій землі християнській за день тепера.«
Тоді дівка бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Теє зачуває,
До козаків словами промовляє:
»Ой, козаки,
Ви бідниї невольники!
Що сёгодня у нашій землі християнській Великодная субота,
А завтра святий празник, роковий день Велик-день.«
То тоді козаки теє зачували,
Білим лицем до сирої землі припадали,
Дівку бранку,
Марусю, попівну Богуславку,
Кляли-проклинали:
»Та бодай ти, дівко-бранко,
Марусю, попівно Богуславко,
Щастя і долі собі не мала,
Як ти нам святий празник, роковий день Великдень сказала!«
То тоді дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Теє зачувала,
Словами промовляла:
»Ой козаки,
Ви бідниї невольники!
Та не лайте мене, не проклинайте;
