що з під Азова утікали три брати — двоє конно, а третій пішки. Піший, бачучи, що ёму не поспіти за кінними, почав просити їх, щоб вони ёго підвезли. Тоді вони ёму на цеє сказали так:
»Братіку милий,
Голубоньку сивий!
Раді б ми тебе між коні узяти,
І буде нас Азовська орда наганяти,
Буде в пень сікти, рубати,
І буде нам велику муку завдавати.«
І теє промовляли,
Відтіль побігали.
І покинули ёго йти пішки. Тоді той менший брат доходить до Савур-могили і тамечки умирає, а умираючи каже:
»Побило мене в полі
Три недолі:
Перва доля безхлібна,
Друга доля безвідна,
Третя доля — що своїх братів рідних не догнав.
Це хоч і дуже гарна дума, та ми не печатаємо її усієї, бо ще єсть такі кобзарі, що її співають. Як хто здиба такого, хай попросить проспівати.
З того, що говориться у цій думі про безвіддя і безхлібъя, бачимо, як-то трудно було через степи тікати
