Сторінка:Михайло Драгоманов. Австро-руські спомини (1867—1877). 1889.pdf/17

щоб дати фальшивий образ украйінського руху і його стану в Россіі, і в тойже час подати на нього донос урядові, та ще й донос безосновний). Але П-в тоді більш горячився з поводу всероссійськоі справи увільнення крепаків, ніж з поводу украйінофільства. Він охоче розмовляв зо мною про новини, котрі доходили до провінціі про справу крепацьку в Петербурзі, кричав проти вагання в урядових сферах, котрі, як він казав, може врозумити хиба „революційна сокира“ (la hache révolutionnaire! як виголошував він, ідучи зі мною по мирним улицям Полтави, до цукерні, де ми читали газети), і дуже підбавляв у мене демократизму, але без усякоі спеціяльноі украйінськоі барви. Коли ж згодом показавсь у розмовах П-ва націоналізм, то в такій формі, що я майже зовсім став холодний до цього в загалі сімпатичного чоловіка,