згадку нашого вікового яничарства! Скорше вже погодити ся можна з российським писанєм Костомарова яко спеціаліста-историка, а що до инших то тішити ся можна хиба тим, що причинили ся для нашоі етноґрафиі, и то не безусловно, як критика виказує.
Мертвичину и „одсталість“ в нашій украіньскій сучасній літературі добачаю и я; причини тому́ подаєте Ви дійсні. Є то відай переходова доба в розвою слабого, а ще гнобленого то Ляхами то Москалями орґанізму.
Разом з Вами Добродію стою я при тій засаді, що малоруська література має свою підвалину в живім язиці народа, в єго устній словесности, котра так дивну одностайність язика, єго загальність для всіх піднарічій малоруських представляє. Особливо замічено то при піснях. Томуж то я пишучи Словар русько-німецький передовсім взяв за основу материяли устноі
