Сторінка:Михайло Драгоманов. Австро-руські спомини (1867—1877). 1889.pdf/113

В той же час галицькі народовці вже явно кинули камінь на дорогу поступовому украйінству. Це були дві брошюри о. Качали: „Безпосередни̂ выборы“ й „Политика Русиновъ“, котрі явились як прилога до „Правди“. В тих брошюрах о. Качала, котрого мені рекомендував мій кореспондент Січовик яко „батька Руси“ й з котрим мені радив „порозумітись“, — приставав в імени 16 міліонів Русинів, то б то й нас, россійських Украйінців, до австрійськоі, польськоі федерально-клерикальноі партіі з єі освітньою і соціальною програмою, — включно до реставраціі конкордату з Римом і оппозиціі цівільним слюбам! — „Оце ваша програма?“ — питали мене в Цюріху. — Що це ще за музика? питав я своіх кореспондентів у Відні й Галичині, — і получав відповіді, в котрих не розумів нічого. А позаяк я