Сторінка:Михайло Драгоманов. Австро-руські спомини (1867—1877). 1889.pdf/112

тоді, з поводу паскудного указу напечатаного проти них в „Правительственномъ Вѣстникѣ“, обкидали болотом газети німецькі (не швейцарські), а ще більше польські, й котрі заслугували на сімпатію всякого чесного чоловіка, а надто народолюбця. Після довгих суперечок „Правда“ напечатала мою допись аж через два місяці, з такою приміткою: „Поміщаємо сю допись в тім пересвідченю, що вона буде дуже інтересна для наших читателів; однако мусимо вже на самім переді висказати, що з деякими поглядами вп. дописувателя, котрі годі (!) нам тепер враз з одмінними нашими поглядами спеціяльно наводити, ми не годимося“. („Правда“, 1872, 473). Кого мусила підперти ця примітка в наших цюріхських спорах, чи мене, чи Черниговця, ставшого з украйінофіла впередчиком, можете самі бачити.