маганням української демократії загострює національні конфлїкти, викликає анархистичні настрої й перешкоджає великій орґанїзаційній роботї Українського народу. Рос. Ц. Уряд в інтересах збереження здобутків революції повинен змінити своє становище і сповнити домагання представлені йому У. Ц. Радою, а У. Ц. Рада до того часу до Ц. Р. Уряду більше в сїй справі звертатись не повинна, а сама мусить негайно приступити до фактичного переведення в житє підстав автономного ладу, в згодї з національними меньшостями. Зїзд в тім обезпечує У. Ц. Радї рішучу і найактивнїйшу піддержку.
Вислухавши волю українського народу на сих двох великих зїздах його, доповнена їх представниками — селянською радою і радою українських військових депутатів, У. Ц. Рада рішила сю волю вволити. 9 червня на засїданню її комітету вислухано начерк Унїверсалу до Українського народу, другого дня зредактовано його в комісії, прийнято, і пізно вечером того-ж дня проголошено на Військовім зїздї, що прийняв його з незвичайним захопленнєм і радістю, як горячо жданий вислів своїх бажань і сподївань. Потім Унїверсал спішно друковано і в понедїлок 12 червня проголошено вже урядово, роздано при закритю Військового зїзду його членам і після військової паради і молебня, відслуженого 1-им українським полком, проголошено вселюдно на Софійській площі. Зараз же розвезено й розіслано по всїй Українї, проголошувано на повітових, волостних і городських зібраннях, на площах і по церквах, роздавано людям і розлїплювано на видних місцях.
Унїверсал Української Центральної Ради до Українського народу, на Українї й по-за Україною сущого.
Народе Український! Народе селян, робітників, трудящого люду!
Волею своєю ти поставив нас, Українську Центральну Раду, на сторожі прав і вольностей Української Землї.
Найкращі сини твої, виборні люде від сел, від фабрик, від салдацьких казарм, од усїх громад і товариств українських вибрали нас, Українську Центральну Раду, і наказали нам стояти й бороти ся за ті права та вольности.
Твої, народе, виборні люде заявили свою волю так:
Хай буде Україна вільною. Не оддїляючись від всїєї Росії, не розриваючи з державою Росийською, хай народ Український на своїй землї має право сам порядкувати своїм житєм. Хай порядок і лад на Вкраїнї дають вибрані вселюдним, рівним, прямим і тайним голосуваннєм Всенароднї Українські Збори (Сойм). Всї закони, що повинні дати той лад тут у нас, на Вкраїнї, мають право видавати тільки наші Українські Збори.
Ті ж закони, що мають лад давати по всїй Росийській державі, повинні видавати ся у Всеросийськім Парламентї.
Нїхто краще нас не може знати, чого нам треба, і які закони для нас луччі.
Нїхто краще наших селян не може знати, як порядкувати своєю землею. І через те ми хочемо, щоб після того, як буде одібрано по всій Росії поміщицькі, казенні, царські, манастирські та инші землї у власність народів, як буде видано про се закон на Всеросийськім Учредительнім Зібраннї, право порядкування нашими українськими землями, право користування ними належало тільки нам самим, нашим Українськім Зборам (Соймови).
Так сказали виборні люде з усїєї Землї Української.
Сказавши так, вони вибрали з поміж себе нас, Українську Центральну Раду, і наказали вам бути на чолї нашого народу, стояти за його права і творити новий лад вільної Автономної України.