охорони роду, постійної діференціації, наслїдности, виживання найбільше приспособлених і т. ин. Можна вказати анальоґичні з ними „закони псіхольоґичні“ — скажім наслідування і вибору, „закони економичні“, як залежність попиту і подачі, поділ працї, і т. ин. Вони витворюють причинність і внутрішню необхідність в межах кождої з сих функцій, котра дає можність конструовати дійсну науку, скажім, соціяльної економії, або соціяльної псіхольоґії. Всьому соціяльному процесови, котрий вправляється в рух сими соціяльними факторами, вони надають, той рітм, ту загальність, котра рішучо виводить соціольоґію за рамки чисто описових завдань і робить її теж дїйсною наукою про певні загальні і постійні тенденції і форми соціяльного розвитку.
Всю складність і змінливість соціяльного процесу дуже тяжко підвести під які небудь прості і елєментарні закони, хочби емпіричного характера. Навіть внутрішню необхідність в змінах і наступствах ріжних соціяльних форм можна признавати тільки релятивною і умовною — поскільки тенденції одної катеґорії соціяльного житя не нейтралізують ся, чи не змінюють ся вмішаннєм другої тенденції, або реґулятивної діяльности людської волї.
Але в сій змінливости, відкидаючи випадкове і вибираючи основне і постійне, вибрати те що становить властиву основу сього рітму, те що стремить до повторювання, до постійности — се власне і буде завданнє соціольоґії, так само як і історії, і всіх соціяльних наук.
Розвій поглядів на початки суспільного житя. В тім часі коли Конт писав свою соціольоґію і ще довго пізнійше, розвій соціяльного житя в своїх головних стадіях уявляв ся досить ясним і простим. Найдавнійшою формою орґанізованого соціяльного житя уявлялась сімя; сімя, розроджуючись перетворюєть ся в рід; ґрупа сімей творить оселю, село; роди або оселі обєднують ся в державі. Таку ґенетичну схему: сімя — село — держава — город дав уже Аристотель в своїй Політиці, в противставленню теоріям софістів і Плятона, що виводили соціяльне житє з держави, утвореної порозуміннєм, договором.
При сім сімя розумілась як парна (моноґамична) і патріярхальна: батько був її центром, він правив в ній і від нього виходили всякі правні звязки і маєткові права. Припускалось, що в ранійшім, цілком анархичнім стані житя могли бути неупорядковані відносини сексуальні, відомі були і в минувшині історичних народів і в побуті народів низької культури значні відхилення від сеї нормальної схеми. Але їм не надавалось значіння, трактовано їх просто як куріози, переживання
