матично-простних відносин між такими ж простими явищами, незмінних нині і завсіди і в усяких умовах, — того що слідом за Мілєм зветь ся „кавзальними законами“. Але і тут поруч явищ простих стрічають ся явища складнійші, де приходить ся рахувати ся з цілим рядом сил чи впливів і їх комбінацією, або тим що Міль називав „колізією природних законів“, котрої вислід вирахувати з математичного точністю часом буває неможливо. Ще складнійша ся комбінація в процесах біольоґичних. Іх одностайність і правильність викликає в нас також непереможну гадку про істнованнє в них такої ж кавзальности, причиновости, як у явищах неорґаничної природи, але ся причиновість нам здебільшого незвісна, і те що називаєть ся звичайно „біольоґичними законами“ по характеру свойому значно ріжнить ся від законів фізики. Міль тому дав їм назву „емпіричних законів“, яка часто вживаєть ся і тепер. При всій реальности і постійности тої внутрішньої необхідности, яку ми розуміємо під такими біольоґичними законами, їх висліди далеко не піддають ся таким докладним передвидженням як висліди законів фізичних. Рух якогось небесного тіла можна обрахувати вірно для минувших і для будучих віків; але уставити докладно по даному новородку довготу віку людини чи тварини, означити точно, коли чоловік посивіє, або вилисіє, котрого числа опаде лист на сім дереві в сім році, — все се річи, які не візьме на себе дослідник.
Біольоґична закономірність таким чином в порівнянню з явищами фізичними далеко меньше точна, значно більш розтяжима. Оскільки ж понятє закономірности ми схотібли б прикласти до явищ соціяльних, ми мусіли б його брати ще в меньше строгому і точному розумінню, тому що тут до складности факторів і сил, які себе виявляють в соціяльнім процесі, прибувають і ті елєменти доцільности і моральности, які були виключені при переносі понятя законности з сфери соціяльних відносин до явищ природних, і неминучо вертають ся і кажуть рахувати ся з ними при повороті сього понятя з сфери природної до сфери соціяльної. Всі зусиля можливо упростити схему соціяльного процесу і надати йому характер як найбільше автоматичний і механичний таки не можуть скинути з рахунку сих елєментів.
З ріжних течій в соціольоґії досі може найбільше рішучости і безоглядности в упрощенню соціяльного процесу показали марксисти, розвиваючи тезу Маркса, що в основі всіх соціяльних змін лежить економичний процес, власне форми продукції, які зміняють ся з розвитком матеріяльних продукційних сил суспільности і механично та автоматично зміняють житє соціяльне, політичне і культурне.[1] При тім приймало
- ↑ Див. вище с. 24.
