Цю сторінку схвалено
— 32 —
арґументи моноґеністів, що навіть при поліґенізмі первісні людські ґрупи (чи переходові типи від мавпи до людини) не ріжнились так глибоко між собою, щоб через се треба було рахувати ся з можливістю глибоких ріжниць в початкових формах соціяльного пожитя. Цілком можна погодитись і з тим, що з расовими ріжницями теж нема чого звязувати основних ріжниць в соціяльнім розвитку — бо соціяльні анальоґії перехрещують і покривають границі рас так, що подібности неможливо вивести з самого запозичення, чи занесення мандрівними народами анальоґичних форм пожитя та творчости в усі ґеоґрафичні чи расові райони, де ми їх стрічаємо. Та все таки супроти всіх можливих псіхофізичних відмін в люд-
