не ставало — то ріжними штучними способами. Тому мати потомство, і то як численнійше, вважаєть ся обовязком, і стан безженний вважаєть ся недопустимим. Коли не стає потомків, які б продовжили родину (мужеських, коли рахунок ведеть ся по мужеській лінії, жіночих коли рід рахуєть ся по жінці), то робить ся адопція: усиновленнє когось з кровних чи сторонніх. Звідси такі форми як лєвірат, уже нам звісний, як обовязкове усиновленнє дідом внука від доньки, коли не стає мужеського потомства, і т. ин.
Ся моральна ідея підпираєть ся реальним економичним інтересом, котрий творить матеріяльну базу спілки: зберігти і не зменьшити, а по можности — примножити спільний маєток родинної спілки, схоронити його для потомства цілим і неподільним, як забезпеченнє його істнування. Особливо в житю хліборобськім, де орні ґрунта і випаси, часто підняті тяжкою працю поколінь спілки, становлять підставу її економичного істнування, їх збереженнє в цілости і нероздільности, захованнє від поділу між галузями родини і від переходу в руки чужородців являєть ся властивим нервом не тільки економичної політики, а всеї взагалі конституції такої родинної спілки. Відти всі заходи проти поділів її на окремі господарства, а при неминучости поділу — тенденції заховати як найбільше при спілці: вилученнє тих родичів які відходять (перед усім — доньок при мужеськім рахунку роду) від участи в родиннім маєтку, коли цілі мужеські потомки; право, а навіть і обовязок для членів родини оженити ся з наслідницею, щоб продовжити родину, як економичну одиницю, при недостачі мужеського потомства; обмеження прав голови родини в розпорядженню нерухомим майном родини без згоди і участи родичів, а навіть часом і взагалі всяким майном без відома родичів; право зміняти такого родинного начальника, коли він розтрачує родинне майно, і т. д.
Голова родини — найчастійше фізичний старшина, найстарший віком: дід, батько або старший брат, своє становище займає звичайно автоматично, на підставі сього фізичного старшинства, котре переходить дідично, в мужеській чи жіночій лінії, відповідно тому, яка лінія прийнята. При рахунку роду в жіночій лінії таке становище займає часом і жінка: мати або старша сестра. Але часто буває також, що перехід головства по фізичному старшинству супроводить ся певним актом санкції з боку родичів, — се переходова форма до практики вибору родичами нового голови на опорожнене місце. Вибір практикуєть ся також доволі часто: голова вибираєть ся в такім разі чи до віку свого, чи до відкликання. Але право зміни свого голови з певних, традицією усвячених мотивів (невилічима хороба, каліцтво або глибока старість, яка паралізує актив-
