трими оперували Морґан та його наступники, а й усю ту тісну сферу соціяльного житя — сексуально-родинних відносин, де вони товклись і вишукували творчі сили людського соціяльного розвою. Круг спостережень поширив ся, розсунули ся рамці, в котрих обертались гадки дослідників, а останні великі зміни в людському житю, великий соціольоґичний досвід, пережитий всім громадянством, навчив ширше задивляти ся, глибше заглядати в глибини людського житя. Думаю, ми стоїмо на порозі нового, сміливого і богатого наслідками руху в сфері соціяльних наук, і з окрема — соціольоґіі теоретичної і ґенетичної. Усвідомлюючи собі, в світлі пережитого, здобутки дотеперішніх спостережень і дослідів, будемо готовитись прийняти нові слова, принесені великими змінами в людському житю.
Розвій соціольоґичної науки і ґенетичної соціольоґії з окрема. Як я уже сказав, виясненнє початків соціяльного (громадського) житя людства та його розвою вважаєть ся ділом соціольоґії, а саме тої частини її, яка зветься соціольоґією ґенетичною, або дінамичною, — а могла б звати ся й просто соціольоґією історичною,[1] бо узагальнює явища історії людства, шукаючи в ній певних загальних прикмет, більш або меньше спільних всьому людству. Тільки ж з історією звичайно звязуєть ся понятє того, що зветь ся „історичними часами“ в житю народів: коли вони дійшли вже такого соціяльного і культурного розвитку, що у них появляють ся „історичні памятки“, тягла і неперервана історична традиція. Тим часом ґенетична соціольоґія займаєть ся найбільше часами раннішими, „перед-історичними“, стараєть ся розслідити завязки суспільного житя і розвиток його форм, починаючи від найбільш простих і примітивних, та висвітлити ті дороги, якими воно приходить до тих складнійших форм, в яких ріжні народи виступають на початках доби, що зветь ся „історичною“ та служить предметом історичних дослідів. В тім ґен. соціольоґія приподоблюєть ся до иньшої такої „перед-історичної“ науки, археольоґії, яка так таки й зветь ся инакше „перед-історією“ („преісторією“). Тільки та ставить своїм головним завданнєм висвітленнє початків матеріяльної культури (їжі, одежі, житла, господарства і зносин) і студіює для сього матеріяльні останки і памятки сеї культури (струмент, посуду, останки їжі, одежі, житла, похоронів). А ґенетична соціольоґія, розсліджуючи початки соціяльної орґанізації, звертаєть ся до старинних літературних памяток, а ще більше (останніми часами особливо) — до матеріялів етнольоґичних: до студій над народами, які зістались на низших, так би сказати — перед-історичних ступенях культури і соціяльного житя. Широко переведені протягом останнього столітя досліди й описи побуту
- ↑ Так дехто і пробував ії називати — див. показчик літератури.
